/ Що таке кутя?

Кутя – це традиційна обрядова страва/каша яка є невід’ємною частиною ритуалів зимових свят пов’язаних з культом предків, це також поминальна каша. Варять її тричі на рік – на Святий Вечір, Василя та Водохреще, тому у народній культурі поширені є назви Багата Кутя, Щедра Кутя та Голодна Кутя

/ Коли і як їдять?

Кутя має солодкий смак, та попри це, саме з неї розпочинається святкова трапеза. У цьому полягає її ритуальне значення, яке розмежовує час, на будень та свято. У традиційному суспільстві перші три ложки куті куштував батько чи дід, після чого її куштували всі інші члени роди, це було символічним початком свята. Подекуди святкову вечерю починали з зубчика часнику вмоченого в мед.

/ Як готують?

В Україні варять кутю з пшениці, ячменю або рису.  ЇЇ завжди готують солодкою, додаючи ситу,  мед, узвар.  Здобрюють кутю тертим маком, сушеними фруктами, родзинками, сушеними вишнями. В залежності від регіону чи кулінарних традицій, кутя буває густою або рідкою. Останню часто готують на Полтавщині, а от на Поліссі досі поширена ячмінна кутя. Побутують і різні назви, на Гуцульщині варену пшеницю з медом звуть «дзьобавка», а на Косівщині «пшениця». Традиція готувати кутю з рису у дореволюційний час була поширеною переважно серед заможних родин. З часом практика варити саме рисову кутю, а не пшеничну поширилась у містах, особливо у радянський час. 

/ Кутя та традиції

Готувати кутю заведено у новому горщику. Заможні господарі намагалися до Різдва прикупити не лише новий горщик до куті, але й кілька нових мисок, ложок, а то й макогін та макітру. у минулому господині віщували яким буде врожай та добробут родини, по тому як варились зернівки. Якщо каша розбухала, добре підіймалась – це було добрим знаком. На Подніпров’ї був поширений звичай підкидати кутю ложкою до самої стелі – щоб худоба брикалась. Спостерігали і за тим, скільки зернівок прилипало до стелі, чим більше, тим успішнішим мав бути наступний рік. З кутею господар обходив всю худобу, заходив на пасіку, символічно долучаючи все господарство до свята. 

Перед вечерею в деяких селах приходили «з кутею» до сусідів чи родичів, особливо якщо це були самотні літні люди. Ця дія, мала важливе соціальне значення була актом підтримки та комунікації. З кутею можна було прийти до сусідів чи друзів, з якими протягом року були сварки, це була гарна нагода вибачити один одного і перегорнути сторінку поганих стосунків. Тим паче, що свята це час в який вважалось дуже поганою прикметою зачинати сварки, а тому вдалий час аби перепросити. На Покутті ця традиція зветься «за простибі». 

Після завершення Святої Вечері заведено лишати на столі ложки, мисочку з кутею, хліб, узвар чи воду. Вважається, що це період коли стираються межі часу та світів і душі померлих родичів приходять на вечерю. Цей звичай зберігається й сьогодні. На тарілку кладуть кілька ложок куті, окраєць хліба та склянку з водою і лишали на покуті* чи підвіконні. 

* 

/ Чи скрізь в Україні готують кутю?

Ні не скрізь, але повсюдно поминають померлих під час зимових свят. Функцію ритуально обрядової страви у різних регіонах і родинах виконують часник й мед, облатка, бобальки*.

* 

Сьогодні кутю в Україні протягом свят можна придбати у крамницях вже готовою, також на базарах, великих і дрібних крамницях до зимових свят продають набори з маком, лущеними горіхами, пшеницею, аби кожен зміг приготувати цю давню обрядову страву

!