Ми любимо розповідати про те, як по-різному письменники зображують у своїх творах їжу. Не менш захопливі й реальні гастрономічні історії самих авторів. Що вони любили, а що ні, які смаки були в їхньому житті та чи могло це вплинути на творчість. У попередньому матеріалі «Смак життя Станіслава Лема» Аліса Ліндеман занурила у світ гастрономічних пристрастей футуролога, письменника Лема. Нині ж пропонуємо матеріал, у якому можна побачити фантастичний світ їжі, поміркувати над тим, що з цих гастрономічних образів так і лишиться фантазією на папері, а яким смакам чи стравам судилося втілитись у реальність.
Гастрономічні сюжети у творах найвідоміших фантастів світу
Тушкований кролик чи яловичина на кістці з хрусткою картоплею, ожиновий пиріг із вершковим густим кремом чи кам’яні кекси з маслопивом, гаряча яєчня на тості у космосі чи солодкий ельфійський лембас, що додасть сили у бою? У фантастичному меню є з чого обрати. Їжу в літературі вже давно досліджують різні дисципліни, щоб краще зрозуміти культурний та історичний контекст чи вивчати літературні прийоми авторів. А у фантастиці їжа посідає взагалі особливе місце. У древніх міфах та в модних фантастичних романах сьогодення страви однаково працюють, щоб зробити оповідь атмосферною, а певні ідеї — незабутніми.
Відтоді, як Персефона піддалася підступам Аїда і з’їла шість гранатових зернят у підземному царстві, що прирекло її на життя з володарем царства мертвих, їжа отримала сакральний статус. Брати незвичну, хоч і спокусливу їжу в таємничих незнайомців чи їсти з рук ельфів та фей небезпечно. І навпаки, прості зрозумілі страви дитинства є ознаками затишку та безпеки.
Американський письменник-фантаст Рей Бредбері у творах «Кульбабове вино» та «Літо, прощавай!» описує їжу свого дитинства — суничний пиріг, банановий торт, булки з виноградним джемом та запечені індичі ніжки — задля створення атмосфери безтурботності, легкої щемливості. А англійський фантаст Ніл Ґейман в «Океані в кінці вулиці» годує героя на фермі непростих Гемпстоків простою англійською щоденною їжею: кашею з ожиновим джемом та густими вершками, традиційним пирогом із яблуками та вимоченими родзинками. Цей гастрономічний код відразу дає зрозуміти, що герой нарешті в безпеці. Непрості фермери в кінці вулиці хоч і дивні, але перейматися перебуванням хлопця в них не варто.
А вже в «Добрих передвісниках» Ґейман разом із колегою, теж британцем, Террі Пратчеттом не просто змальовують описами їжі настрій, але граються натяками та дають оцінки діям своїх героїв, послуговуючись старими англійськими стравами. В одній зі сцен Азирафаїл пригощається диявольськими фаршированими яйцями, а його друг із Пекла, Кроулі, смакує кольоровий бісквіт із масляним легким кремом під назвою «янгольске тістечко».
Мільйони людей у всьому світі, які люблять вигаданого героя Гаррі Поттера та серію романів англійської письменниці Джоан Ролінґ, колективно відчують гостре бажання перекусити лише від згадки про бенкети у Великій залі Гоґвортсу. Письменниця створила спеціальну магічну їжу, що стала важливим елементом світобудови поттеріади. Маслопиво та шоколадні жабки, кам’яні кекси Геґріда, цукерки Берті Ботс, гарбузове печиво — все це інструменти, покликані зробити магічний світ реалістичнішим. Проте Ролінґ також послуговується стравами, щоб підсилити характеристику персонажів і додати емоційного забарвлення сюжетам. Перший торт на день народження Гаррі Поттера від Геґріда описаний як справжній домашній торт дитинства, спечений з турботою та любов’ю, від нього віє дбайливістю. Він буде найсмачнішим у житті, хоч і не схожий на торт із кондитерської.
Рай англійського письменника та класика світової літератури ХХ століття Джона Толкіна, людини з досвідом військового у Першій світовій війні, постає як гобітська долина, де в коморах повно здорової та багатої вітамінами їжі. І навіть на кордоні Мордору у «Володарі перснів» посеред нібито безнадійної війни ознакою нормальності стає кроляче рагу від Сема, для якого він збирає лаврове листя та шавлію. Мужній маленький гобіт просто спокійно робить те, що може, щоб підтримати друга. У «Ресторані «Кінець світу» англійський письменник і комедійний радіодраматург Дуґлас Адамс для обслуговування відвідувачів описує штучно створену мислячу корову, яка мріє стати біфштексом. Щоб не викликати в клієнтів докорів сумління, корова скоює самогубство. Іронізування через їжу над людськими вадами у фантастичних сюжетах загалом поширене. І Герберт Веллс, англійський науковий фантаст, у «Їжі богів» та «Машині часу», і американський письменник, професор і популяризатор науки Айзек Азімов у «Гарному смаку», й майстер гумористичної та сатиричної фантастики Роберт Шеклі в «Де не ступала людина» саме через їжу майстерно підсвічують вади людей та їхнє прагнення бути богами всесвіту.
Король іронії з кулінарним інструментарієм – Станіслав Лем
Справжнім королем гротеску та іронії з кулінарним інструментарієм у фантастиці можна вважати Станіслава Лема. Майже в кожному його романі та циклі повістей можна відшукати сцени, де через одну людську пристрасть письменник віддзеркалює інші слабкості суспільства.
У 1971 році, поки майже вся західна цивілізація захоплювалася процесом модернізації, складником якої була, зокрема, сексуальна революція, Станіслав Лем написав своє жартівливе оповідання «Сексотрясіння». Письменник фантазує про те, що після такої бурхливої уваги до сексу це заняття не буде захоплювати людські уми і стане зайвим елементом у житті. Проте, пише Лем, «культура не терпить прогалин, і порожнечу, яка виникла внаслідок сексотрясіння, заповнила гастрономія. Гастрономія поділяється на звичайну і непристойну; існують ненажерливі збочення та альбоми ресторанної порнографії, а вживати їжу в деяких позах вважається вкрай непристойним. Не можна, наприклад, їсти фрукти, стоячи на колінах (але саме за це бореться секта збоченців-навколішників); шпинат і яєчню забороняється їсти із задертими ногами».
Фантастичні сюжети, що стали дійсністю
Лем описує ненажерливі збочення людей, що породжують секти з різними позами поїдання їжі, ресторанну порнографію з фотографуванням їжі у різних ракурсах, порнокулінарні книжки та зміни ідеалів суспільства. Звісно, гротеск і гіперболізація були навмисними, звісно, Лем фантазував. Проте неможливо оминути увагою, що жартівливі прогнози в дечому справдились. У кав'ярнях і ресторанах сьогодні завжди є нагода поспостерігати за людьми, які без фотосесії своєї страви з різних ракурсів не отримають насолоди від трапези. Ну, і не можна пройти повз таку популярну в останнє десятиліття мистецьку та водночас маркетингову течію, як food porn — це гіперреалістична візуалізація їжі з акцентами на апетитності, «соковитості» у всіх сенсах.
Не можна стверджувати, що Лем передбачив популярність та виникнення подібних явищ. Адже люди схильні фантазувати про їжу та сексуалізувати її вже віддавна. Досить лише піти в будь-який художній музей та подивитися натюрморти нідерландців чи фламандців XVII століття. Жвавий розум Лема всього лиш зауважив людські слабкості та ніби у збільшувальному дзеркалі відбив гіперболізований варіант. Саме це і є найбільшою забавкою віртуоза іронії — віддзеркалення людських вад, спроби заохотити людство до аналізу власних вчинків і схильностей. І тому в оповіданні «Професор Доньда» з циклу «Із спогадів Ійона Тихого» Лем загострює увагу на здобуванні їжі людством вкрай негуманним способом — вирощуванні курчат-бройлерів у «курячих аушвіцах» під музику Вагнера. Про музику саме цього композитора письменник згадує не просто так, адже твори антисеміта-музиканта в’язні концтаборів чули, прямуючи до газових камер.
В оповіданні «Щаспобут» із серії «Кіберіада» Лемові Трурль і Кляпавцій розмірковують про параметри абсолютно щасливого суспільства. Винахідливий конструктор Трурль намагається створити веселих, співчутливих та жвавих істот. Щоб досягти мети, інженер позбавляє ці створіння необхідності вживати їжу — вони функціонують за рахунок атомного вогника.
Опонент Трурля в дискусії, Кляпавцій, доводить, що це підробка щастя. Справжнє щастя можливе тільки тоді, коли живі істоти можуть самі зробити вибір на його користь у своїх вчинках та здатні самі себе обмежувати.
«Оскільки вони роблять те, що роблять, бо мусять, мій Трурлю, — озвався Кляпавцій, — то в них стільки Добра, як у трамвая, котрий не може тебе переїхати, коли ти стоїш на тротуарі, бо не зійде з рейок. Не той, Трурлю, відчуває щастя, роблячи Добро, хто мусить безупинно погладжувати інших по голові, захлинатись від утіхи й прибирати камені з дороги, а той, хто може плакати, розбити каменем голову, але з доброї волі й сердечної ласки так не чинить! Ці твої примушенці є лише знущанням над високими ідеалами, над якими тобі вдалося добре поглумитися!».
Моралізаторство від Лема? Хочеться погодитись, аж поки не зазираєш у щоденники вигаданого Лемом персонажа, космонавта і дослідника Ійона Тихого. Звісно, і тут збільшувальна Лемова лінза націлена через гастрономічні та інші пристрасті продемонструвати нам вади людського суспільства. Ійон Тихий стикається з різними ситуаціями, де людство себе компрометує: туристи задля екзотичного сніданку на чужій планеті доводять до самогубства зникаючий вид пташок «писарчиків-передражничок». Істинний популіст виголошує годинні пафосні промови про необхідність нагородити всіх першопрохідців кулінарної справи, вдається до детальних гастрономічних відсилок, пафосно закликає попіклуватися про збереження пам’яті для мільйонів. Водночас цей оратор нездатний був доглянути звичайну примулу.
А під час футурологічного конгресу в однойменній повісті Ійон Тихий зустрічається з найкраще знайомою теперішньому суспільству хибою людства — самообманом. Спочатку делегати конгресу вислуховують промови від різних вчених про те, як виправити загрозливі ситуації перенаселення і нестачі ресурсів планети. Лунають передові ідеї, поміж яких і створення їжі із власних екскрементів (до речі, на сьогодні це реальний експеримент від японських вчених). Іронія в тому, що направду вже запізно шукати рішення. Ійон Тихий дізнається, що людство давно збідніло, обшарпалось і ледь животіє. Все те, що називають розкошами, ними не є. Все те, що подають як найсмачнішу і найкориснішу їжу — лише імітація з чого попало. Люди цього не помічають, бо вдихають екзотичні, спеціально для цього розроблені наркотики. Ійон Тихий сам дуже довго цього не помічає. Людству не надто хочеться дивитися правді у вічі.
Станіслав Лем схильний не тільки показувати в дзеркалах вади, а й зазирати в них та голосно з себе сміятися. У сьомій подорожі Ійона Тихого ми побачимо космічного дослідника в різних комічних ситуаціях. В одній сцені Ійон свариться зі своїми двійниками через з’їдену нишком смачну шоколадку.
«Раптом я помітив ногу, що стирчала з-під ліжка. Вставши на коліна, я зазирнув туди. Під ліжком лежав чоловік, який похапцем намагався впоратися з чавканням і плиткою молочного шоколаду, яку я залишив на чорний галактичний день; негідник так поспішав, що їв шоколад разом зі шматочками фольги, що виблискували у нього на губах.
— Облиш шоколад! — заволав я, смикаючи його за ногу. — Ти хто такий? Четверговий?.. — запитав я вже тихіше, охоплений раптовою тривогою: можливо, я ось-ось стану п'ятничним і мені дістануться побої від самого себе?
— Я недільний, — процідив він крізь зуби».
В іншій сцені Ійон переймається через зіпсований «прихований на потім» шматок доброго яловичого філе. І попри всі негаразди, які кояться навколо, готує всім версіям себе на сніданок яєчню, не забуваючи економити продукти. Як тут не згадати пристрасть Лема до смаколиків та його життя в часи харчових нестач.
Лем користується їжею в сюжетах, щоб додати деталей про персонажів, щоб задати певну атмосферу чи згадати про історичні та культурні контексти. У двадцять восьмій подорожі для наповнення світу майбутніх космічних подорожей деталями, за які зачепиться уява читача, та для якнайкращого опису кузена Ійона Тихого, Лем вигадує цілу науку — гастронавтику. Арістарх Фелікс Тихий виготовляє їстівні елементи ракети, щоб мандрівники космосом могли протриматися якнайдовше. Вустами кузена Тарантоги в «Мирі на Землі» Лем одночасно іронізує та ностальгує про зв’язок слов’ян із борщем.
«…Кузен Тарантоги робить висновок про раннє виникнення етнічних спільнот. Наприклад, немає слов'ян без борщу. Свої експериментатори, як видно, були в кожному народі, і коли вони вибрали буряк, нащадки залишилися вірні йому, навіть якщо сусідні нації його зневажали. Про відмінності у кулінарній культурі, з якими пов'язані відмінності у національному характері (кореляція між м'ятним соусом та англійським спліном - у випадку з відбивною, наприклад), кузен Тарантоги задумав особливу книгу».
Проте найбільше письменник любить користатися кулінарією як інструментом аналізу поведінки людей.
У старих інтерв’ю Лем казав, що його дратують зло та дурість. Підкреслював, що зло породжується дурістю, а сама дурість харчується злом. Проте найтрагічнішим, на його думку, було те, що кількість зла в людстві не зменшується. Я переконана, що твори Лема здатні змінити цю ситуацію. Подивившись у дзеркало, ми принаймні дізнаємося, де маємо негаразди.
Використана література:
1. Рей Бредбері. Кульбабове вино / пер. В. Митрофанова. – Тернопіль : Навчальна книга. – Богдан, 2016. – 192 с.
2. Рей Бредбері. Прощавай, літо / пер. І. Кобилінської. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2019. – 144 с.
3. Ніл Ґейман. Океан у кінці вулиці / пер. О. Петіка. – Київ : КМ-БУКС, 2019. – 256 с.
4. Ніл Ґейман, Террі Пратчетт. Добрі передвісники: ґрунтовні й вичерпні пророцтва Агнеси Оглашенної, відьми / пер. Б. Терещенко, О. Петіка. – Київ : КМ-БУКС, 2019. – 472 с.
5. Джоан К. Ролінґ. Гаррі Поттер і філософський камінь / пер. В. Морозова за ред. І. Малковича. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018.
6. Джоан К. Ролінґ. Гаррі Поттер і в’язень Азкабану / пер. В. Морозова за ред. І. Малковича. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018.
7.Джон Р.Р. Толкін. Гобіт, або Туди і звідти / пер. О. О’Лір. – Львів : Астролябія, 2021. – 304с.
8. Джон Р.Р. Толкін. Володар перснів. Частина третя. Повернення короля / пер. К. Оніщук, Н. Федорака. – Львів : Астролябія, 2020. – 704 с.
9. Дуґлас Адамс. Ресторан «Кінець світу» / пер. О. Антомонова. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2017. – 336 с.
10. Герберт Веллс. Машина часу / пер. М. Іванової, Д. Паламарчука. – Харків : Фоліо, 2020. – 439 с.
11. Герберт Уэллс. Пища Богов / пер. Н.Галь. – Москва : Детская литература, 1968. – 448 с.
12. Роберт Шекли. Сборник научно-фантастических произведений. – Кишинев : Штиинца, 1987. – 672 с.
13. Айзек Азимов. Новые миры Айзека Азимова / пер. В. Гольдича, И. Оганесовой. – Рига : Полярис, 1997. – 430 с.
14. Станислав Лем. Собрание сочинений / пер. К. Душенко, т.10. – Москва : Текст, 1995. URL: https://lib.misto.kiev.ua/LEM/sexplosi.dhtml
15. Станіслав Лем. Професор А. Доньда з циклу «Зі спогадів Ійона Тихого» / пер. О.Король. // «Всесвіт». 1988. № 4.
16. Станіслав Лем. Кіберіада / пер. І. Сварника, Л. Білик, М. Гандзій, М. Біденка, О. Гриценка, П. Таращука, Р. Доценка, Ю. Попсуєнка; — Київ : Дніпро, 1990. — 816 с.
17. Станіслав Лем. Мир на Землі / пер. О. Герасима, Ю. Галайко. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2018. – 256 с.
19. Станіслав Лем. Футурологічний конгрес / переклад І. Шевченко. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2017. – 208 с.
20.Станіслав Лем. 147 вихорів. Із циклу «Із зоряних щоденників Ійона Тихого» / пер. невідомий. URL: https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=3467
21. Лемові Леми. Томаш Лем. Колотнечі з приводу всесвітнього тяжіння. Так казав Лем. Зі Станіславом Лемом розмовляє Станіслав Бересь / пер. І. Шевченко, А. Павлишин. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2017. – 736 с.
22. Войчех Орлінський. ЛЕМ. Життя не з цієї землі / пер. А. Павлишина. – Львів : Човен, 2021. – 496 с.
23. Станіслав Лем. Двадцять восьма подорож. Із циклу «Із зоряних щоденників Ійона Тихого» / пер. І. Шевченко. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2017. –544 с.
Ілюстрації: Ірина Шматова
Партнер публікації:
Запропонований вашій увазі матеріал підготовлений у співпраці з Польським Інститутом у Києві, в рамках відзначення 100-річчя від дня народження видатного письменника-фантаста Станіслава Лема.
СТАНІСЛАВ ЛЕМЛЕМ 100
