Цього місяця платформа культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ за підтримки Українського Культурного Фонду створила книгу-методичку “Лабораторія сучасного мистецтва” до роботи якої була долучена засновниця і візіонерка науково-просвітницького проєкту їzhakultura Олена Брайченко, яка підготувала практикум-дослідження “Антропологія їжі: Дослідження”, що увійшов до книги-методички Лабораторія сучасного мистецтва”

 

Вперше фонд «Ізоляція» співпрацював з Оленою Брайченко та ресурсом про гастрономічні дослідження їzhakultura в 2019 році під час підготовки програми мобільного культурного центру «Гуртобус».

Розробляючи ідею тимчасового публічного простору «Гуртобуса», ми намагалися зробити його якнайбільш інтерактивним і залучити до його співтворення самих відвідувачів. Тоді народилась ідея облаштовувати разом із майстернями та лекціями кухню просто неба, до якої можна було запрошувати готувати тамтешніх кухарів — проводити з ними глибинні інтерв’ю й частувати відвідувачів приготовленими стравами. Борщ для цього обрали не випадково, адже ця страва є елементом повсякденності й одним із вагомих означників української гастрономічної культури. Проте варіантів його приготування є безліч, аж до того, що рецепти часто-густо суперечать один одному.  Саме поєднання універсальності та варіативності борщу надихнуло нас провести дорожнє дослідження на основі опитувань і глибинних інтерв’ю з кухарями. В анкетах, які заповнювали відвідувачі «Гуртобуса», були запитання не тільки про рецепти борщу, а й про соціологічні, культурні й регіональні аспекти готування та споживання їжі — вони й виводили проєкт у вимір гастрономічної антропології. 

 

 

Усього ми зібрали 173 анкети в 14 населених пунктах країни, тим самим охопивши Івано-Франківську, Тернопільську, Чернігівську, Черкаську, Кіровоградську, Житомирську, Чернігівську, Полтавську та Харківську області. В результаті дослідження ми дізналися, що тільки 60 % опитаних вважають, що «борщ не буде борщем» без буряку. Друге місце серед найважливіших інгредієнтів посіла капуста (16 %), але водночас 12,5 % опитаних вважають, що капусту можна прибрати з рецепта і це не зашкодить страві. Одним із антропологічних відкриттів для нашої команди стало те, що борщ й досі готують на свята (62 %), крім того, є особливі рецепти борщу для різних календарно-обрядових періодів. Тут все ж варто пам’ятати, що більшість респондентів мешкає в невеликих містах чи селищах, у яких краще збереглися традиції, а втім, у дослідженні ми також змогли відстежити деякі аспекти впливу урбанізації на гастрономічну культуру. Наприклад, те, чи живе респондент в місті чи селищі, часто корелюється із тим, чи використовує він консервовану заправку, просто нарізаний буряк чи буряковий квас.

Кухня «Гуртобуса» не перший випадок, коли їжу готували в мистецькому просторі: у 1992 році художник Рікріт Тіраваніт (Rikrit Tiravanija, переклад прізвища згідно з вимовою самого художника — прим. ред.) подавав відвідувачам нью-йоркської галереї 303 Gallery власноруч приготовлені просто у виставковому просторі тайські страви1. Це також вважають й однією з перших акцій мистецького напряму «естетика взаємин» (англ. relational aesthetics). «Тут важливо не те, що ви бачите, а те, що відбувається між людьми», — так описував свою роботу Тіраваніт2. І справді: після повороту до естетики взаємин деякі художники стали фокусуватися на взаємодії з відвідувачами або створювати ситуації, у яких вони взаємодіяли одне з одним. В обох випадках відвідувачі з пасивних спостерігачів перетворювалися на активних учасників. Схоже можна описати й хепенінги, які художники почали створювати ще в 1950-х роках, проте в естетиці взаємин фокус зміщується з висловлювання автора (яке має перервати буденність учасника — провокувати, «виривати» з реальності, спричиняти дискомфорт) на сам акт спілкування, буденної соціальної події (як-от обід, розмова, танці тощо), яка, втім, відбувається за нестандартних умов. Таким чином статус мистецтва взаємин тепер отримали не так предмети, які відтворюють життя (картини, скульптури), чи «вирвані з життя» предмети (реді-мейд), як «саме життя» — людські стосунки*.

 

* 
Більше про методи партисипації в мистецькому просторі читайте в статті «Поворот до глядача»  

 

Так сталося і з «Гуртобусом»: такі звичайні дії, як приготування й споживання їжі, кожен раз створювали чи не єдину локацію, яка під час події об’єднувала (звісно ж, за одним столом) дітей, молодь, людей середнього й літнього віку. Усі вони разом куховарили, їли й ділилися історіями, пов’язаними зі стравою (і навіть сперечалися). А ці історії згодом «поверталися» до них у вигляді дослідження.

 

! 
Дослідження проводила Валерія Дегтярьова, куратори проєкту — Клеменс Пул і Валерія Бураджиєва, допомога в складанні анкет — Олена Брайченко.
Ознайомитись із результатами дослідження можна за цим посиланням

 

Саме потенціал їжі як об’єкта дослідження надихнув нас створити антропологічну анкету, яка може стати умовою для іншого, виняткового спілкування в родині дослідника.

 


 

Примітки:
1 Робота untitled/Free/Still.
2 Rirkrit Tiravanija: Tommorrow Is the Question,” press release, Stedelijk Museum Amsterdam, May 12, 2016

 


 

Ілюстрації: Ольга Гордієнко