Музеї вже давно перестали бути місцем нерухомих спогадів. В усьому прогресивному світі вони тепер не просто зберігачі колекцій чи оповідачі минулого, а ще й дослідники та медіатори. Музеї сьогодні активно співпрацюють з місцевими громадами, ведуть діалог зі своїми відвідувачами у різних форматах, наживо та віртуально. Аби слідкувати за всіма музейними новинами, радимо вам підписатися на сторінку Музейний Простір, а ми сьогодні розповімо лише про одну, але доволі незвичну подію – про конкурс варення від Булгаковська веранда у Літературно-меморіальному музеї М. Булгакова. До речі, на веранді завжди можна випити добру каву або духмяний чай, скуштувати домашню випічку або варення за авторськими рецептами, насолодитись автентичною атмосферою.

Конкурс «Най-варення» було оголошено у липні 2020-го, бо у цей рік неспокою та тривоги, до того ж в умовах соціальної дистанції, так хочеться чогось смачного та домашнього. Вийшов цей конкурс радше культурно-гастрономічним, ніж просто гастрономічним, адже учасники мали не тільки презентувати своє варення, а ще й розповісти про нього історію. Таким чином, кожен слоїк варення перетворився на справжню віртуальну мандрівку спогадами. 

З учасниками та їхніми історіями ви можете ознайомитися на сторінці Булгаковської веранди, а ми розповімо про конкурс, фіналістів та цікаві факти з-за лаштунків суддівської комісії, у складі якої була і засновниця проекту їzhakultura, дослідниця гастрономічної культури, Олена Брайченко. Ось що вона розповідає:

“

Я направду була вражена кожною історією та тим, наскільки такі ініціативи важливі для спілкування. Уявіть, у часи, коли наша комунікація, навіть в межах одного простору, на роботі чи вдома, часто відбувається через екран (згадайте, скільки разів, ви пропонували своєму колезі чи колежанці піти на обід або каву, використовуючи смартфон?), а тут раптом ти тримаєш у руках слоїк з варенням та написаний від руки лист або розмальовану вручну листівку. А в них – ціла історія! Про дідуся, що навчив онучку варити кавуновий мед, або про стареньких, які передають онуку варення «з дому до міста». Читаючи кожну історію, куштуючи варення, я ніби була у гостях та бачила, як сливи перекручують на м’ясорубці, а потім старанно помішують дерев’яною ложкою під затінком дерев. Це гарна нагода поговорити про цінність продукту як такого собі мастила у людських взаєминах. Я просто неймовірно вдячна кожному, хто у цьому шаленому ритмі міста знайшов час і можливість поділитись своєю історією. Серед рецептів, що надійшли на конкурс, були неперевершені класичні, такі рідні, смаки – яблуневого, вишневого, сливового варень, неймовірної краси та смаку варення з мандаринів, м’ятне варення, а ще – кавунове (нардек, кавуновий мед). Від видавництва гастрономічної літератури їzhak я з величезною приємністю дарую книгу «Кримськотатарська кухня» кільком учасникам, аби тим самим висловити їм вдячність та підтримку.

Кураторка проекту Булгаковська Веранда, провідна співробітниця музею та директорка Фонду сприяння діяльності музею Булгакова, Ірина Воробйова, так розповідає про ідею цього конкурсу: 

“

Більше 15 років кияни та гості Києва приходять на Булгаковську Веранду, щоб насолоджуватись тишею, чудовим видом з вікна, а також чаєм з домашньою випічкою та варенням. Чайне меню Веранди складено за рецептами родини Булгакових та героїв Міхаїла Булгакова: Чай від Ларіосіка, Улюблений Чай Маргарити, Чай Газолін, Чай Професора Персикова, Чай Бабусі Турбіної та багато інших. В цьому році ми вирішили розширити палітру варень для Веранди та додати сімейних історій, адже цікава історія – це саме те, що шукають люди в нашому музеї. Ще хотілось б додати, що метою проекту «Най-варення 2020» було не тільки зібрати родинні рецепти та сімейні історії, але й об'єднати країну в такий простий, можна сказати, наївний спосіб. В ідеалі ми хотіли б, щоб у нас були представники всіх регіонів України – з 24-х областей, з АР Крим, Севастополя та Києва. Комусь цікаво, як живуть знаменитості, а нам цікаво, як живуть всі українці. В цьому році до конкурсу долучилися 12 учасників та один був представлений поза конкурсом (музей Булгакова теж зварив варення та розповів історію). Було продегустовано 13 видів варення з семи регіонів України (Київ та Київщина, Кіровоградщина, Полтавщина, Черкащина, Херсонщина, Крим). Ми також хотіли, аби люди присилали нам рецепти тією мовою, якою вони говорять вдома. Ми самі дізнались багато нового про варення і познайомились з цікавими людьми, які відтепер є друзями музею. Наступного року ми обов'язково продовжимо збирати сімейні історії та рецепти і будемо чекати на нових учасників конкурсу «Най-варення 2021». Дуже дякуємо всім учасникам, а також нашому поважному журі, завдяки якому гастрономічний конкурс у літературному музеї зміг відбутися!

Серед прискіпливого журі була й авторка блогу гастрономічних історій «АЙВА», Директорка з маркетингу Сім'ї ресторанів Діми Борисова – Марія Банько. Такими були її враження:

“

Цьогорічний конкурс «Най-варення», якщо чесно, перевищив мої очікування – не лише за різноманіттям смаків та географією учасників. Йдеться про щось значно більше: про те, як документація особистого досвіду, неймовірно теплих родинних історій, відтворення складних рецептів, що лишилося в спадок від дідусів та бабусь, або ж пошук власних – все це перетворюється на пазли, з яких складається гастрономічна культура країни. Це надзвичайно важливо досліджувати, проговорювати, поширювати. Готуючись до фінальної дегустації та читаючи листи учасників, я з величезним задоволенням мандрувала в часі та просторі. Змінювалися назви міст, пори року та продукти. Лишався затишок та перетворення приготування варення на один з інструментів творчої реалізації та висловлення любові. Дуже вдячна організаторам конкурсу, які дозволили нам стати жодним чином не суворими суддями, а радше співучасниками цих історій, отримати доступ до чудових рецептів та мати можливість поширити їх. Окреме захоплення викликало те, як майже всі учасники зі своїми рецептами «потрапили» у ключові світові гастрономічні тренди – сезонність, локальність, натуральність. Чудово, коли варення максимально зберігає природний смак продукту. За це я дуже ціную ніби прості, на перший погляд, рецепти. Чудово, коли один продукт, приготований по-різному, набуває нових якостей. Це ми бачили на прикладі кількох таких різних рецептів зі слив. Чудово, коли експерименти з, на перший погляд, не найбільш очевидними продуктами – чилі, шишками, фізалісом, аґрусом, мандаринами чи виноградом – дають дуже непогані результати. І окрема подяка за ті рецепти, які відтворюють та відновлюють якусь майже забуту гастрономічну практику, на кшталт приготування кавунового меду. Щось подібне я бачила та чула на профільних подіях по типу шефських конкурсів та конгресів, і дуже цікаво це все було побачити та відчути і на конкурсі «Най-варення»

Направду переможців складно обрати, можливо, тому, що це не конкурс, де хтось перший, а хтось – ні. Це радше конкурс-діалог та спроби переосмислити наше недалеке минуле, гастрономічну традицію, яка поступово, але зникає чи перероджується у дрібний крафтовий бізнес, аби кожен, хто захоче поласувати особливим варенням, варенням-спогадом, міг замовити собі невеличкий слоїк. Їzhakultura вітає всіх учасників такого затишного конкурсу, а також переможців. 

1-е місце посів «Кавуновий мед» Анастасії Кратюк (Нова Каховка, Херсонщина), 2-е місце – «Варення з мандаринів» від Оксани Негоди (CrazyJam, Буча, Київщина), 3-е місце – «Рецепт з Криму: джем з перцю чилі» від Леране Хайбуллаевої. 

Проект їzhakultura та видавництво гастрономічної літератури їzhak передали книгу «Кримськотатарська кухня» авторки Олени Соболєвої кільком учасникам, історії та варення яких видались нам особливими. 

Цьогорічний конкурс завершився, але зануритись у приємну атмосферу з чаєм та варенням завжди є нагода, двері Булгаковської Веранди та Літературно-меморіального музею М. Булгакова відчинені для всіх.

Фото: їzhakultura