У працях етнографів ХІХ ст., в описах Великодніх традицій ви натрапите на сюжети присвячені випіканню, освячуванню паски, приготуванню страв до Великоднього столу - шинки, кишки, ковбас, крашанок. Ви з подивом можете дізнатись, що популярним і поширеним великоднім наїдком серед заможних господарів були печені, фаршировані гречаною кашею молочні поросята чи ціла щука, смажена у вершковому маслі. А хтось з'ясує, що освячувати паску й крашанки до церкви ходили не лише з кошиком, але й в ночвах, бесагах чи прямокутних плетінках, а то й зовсім у вузлику чи рушнику.  Або натрапите на інформацію, як священнослужителі бідкаються на парафіян, які приносять до освячення все, що приготували до святкового сніданку. 

Так, сьогодні ми можемо бачити, що частина звичаїв, зміліли, інші трансформувались або й зовсім зникли. Але, так само як і в минулому, свято Великодня для української культури має великий сенс та значення. І хтось, навіть того не підозрюючи, повторює рухи своєї прабабусі вимішуючи свою першу Паску, хвилюється і витирає піт з чола. А хтось обирає в онлайн крамниці паску "з вибриками", прикрашену безе та квітами, та йде її святити у церкву, навмисно не прикриваючи рушником, аби всі бачили. 

Наш сучасний світ традицій багатий, хоч і дещо інший. Ми прагнемо, щоб наші традиції зберігались та примножувались, ми знали про те, які були у минулому, та те які ми є сьогодні. 

Це відео, спільний проєкт Музею Івана Гончара та їzhakultura, про настрій, затишок та атмосферу у передчутті свята - Великодня!

 


 

Відео та монтаж: Юлія Остроушко

 


 

Дякуємо за допомогу у створенні відео ТМ Лавка Традицій, Валерії Бураджиєвій та Катерині Демерзі

 


 

Партнер проєкту: