15 та 17 лютого у Парижі в рамках подій франко-українського культурного проєкту Українська Весна, яка об’єднала митців, критиків, поетів, письменників, кінорежисерів та багатьох інтелектуалів з Франції та України, аби розвивати культурну дипломатію України в Франції.

Одними з останніх в цій ітерації Української Весни стали вечори, що знайомлять з української кухнею. Такі заходи сприяють неформальному спілкуванню у дружній атмосфері розповідей про минуле й сьогодення українських кулінарних традицій. Як все було — розповідаємо у нашому матеріалі. 

 

 

15 лютого

Пізні події, вечері й культурні заходи у Парижі, що розпочинаються після 19.00 це загально прийнята практика.

Тому о 19.00 в готелі Normandy Le Chantier, який знаходиться у самому центрі Парижу – Віталій Гуралевич бренд-шеф українського ресторану «Кухня Гір» готельного комплексу «Хвоя» завершує приготування вечері.

 

 

Ольга Сагайдак – представниця Українського інституту у Франції зустрічає вітальним словом гостей, які неквапливо збираються в залі, знайомляться між собою та спілкуються.

«Кулінарна дипломатія є невід’ємною частиною культурної дипломатії. Саме за спільною трапезою люди зазвичай обговорюють свої думки, враження, актуальні події. Саме гасторономічні досвіди стають частиною уявлення про країну. Для нас було дуже важливо, що гості не просто насолоджувалися смачними та поживними стравами, але й розуміли, що можуть придбати книгу “Україна. Їжа та історія” і продовжити знайомство з нашими кулінарними традиціями, а також самостійно готувати українські страви. Неймовірно вдячна Віталію Гуралевичу за довіру і можливість бути його асистентом/перекладачем на кухні)) а також Олені та Артему Брайченкам за професійність у популяризації української кухні.» 

 

 

У меню всі страви з книжки «Україна. Їжа та історія» тут і давня українська страва – Варя й традиційний борщ з вушками, печене з чорносливом м’ясо та вареники з картоплею, а на солодке Медовик. 

Книжка «Україна. Їжа та історія» була створена у партнерстві з Українським інститутом у 2021 році, замислювалась як візитівка української кухні у світі, нині сповна виконує свою місію. 

Ось, що говорить співзасновник проєкту їzhakultura і видавництва їzhak, Артем Брайченко:

«Ця книжка є не лише на поличках більшості українських дипломатичних установ, але й цікава видавцям з інших країн. На сьогодні, вже рік як франкомовні читачі мають змогу готувати страви української кухні, знайомитись з українською культурою, беручи до рук «Україна. Їжа та історія» французькою мовою від відомого французького видавництва – La Martinière. Протягом 2022 року книжка вже вийшла німецькою, італійською та японською мовами. Мені було також дуже приємно, що наші партнери-видавці прийшли на вечерю аби підтримати нас» 

 

І поки Віталій Гуралевич допрацьовує страви, у залі збираються гості. Попереду гостей чекає розповідь про кулінарні традицій і смаки від мене, тобто Олени Брайченко засновниці проєкту їzhakultura та співавторки книжки «Україна. Їжа та історія», і приємні неочікувані сюрпризи, про які подбала наша команда спільно з нашими друзями та партнерами.

Розпочинаємо знайомство з хліба.

 

 

Український майстер ремісничого хлібу Ігор Лаврешин спік дві величезні хлібини в Україні, аби ми мали змогу пригостити парижан майстровим українським хлібом - паляниця та хліб спечений з чотирьох видів борошна вирощеного в різних куточках України.

«В українській культурі хліб має важливе гастрономічне і культурне значення. Немає жодного свята, радісної чи сумної події у житті родини у якій би не було хліба. У нас заведено зустрічати гостей з хлібом, але й гості, які вперше переступають поріг вашої хати неодмінно прийдуть з хлібом. Багато українців і досі вміють випікати і печуть домашній хліб, ці невтрачені знання виявились рятівними для тих хто опинився в окупації після 24-го лютого і був позбавлений доступу до продуктів. Хліб має для нас дійсно велике значення, адже Україна вирощує багато зернових вже не одне століття, і вже не вперше нас жорстоко і цинічно хочуть його позбавити, це робила росія у минулому і це вона робить і сьогодні. Сьогодні ми хочемо, аби ви розпочали вечерю куштуючи хліб з України» 

 

 

Розмова про українську кухню сьогодні неможлива без історичних паралелей, розповіді про сьогодення. У цьому і є мета подібних подій, не просто розповісти історичні факти, але й показати, що через війну наша гастрономічна спадщина руйнується так само як і все інше. 

Повернімось до гостей, які відщипують невеликими шматочками хліб і куштують. За кілька хвилин, кошики зі скибками хлібу від Ігоря Лаврешена були вже порожні.

 

 

А на черзі перша страва від шефа – птисі з оселедцем, а далі салат з давньою історією – «Варя». Тим часом я продовжую свою розповідь торкаючись історії та значення для української гастрономічної традиції – борщу.

 

 

Ця тема дозволяє здійснити невелику мандрівку сезонами й регіонами України. Кулінарна мандрівка продовжується розповіддю про знакові унікальні продукти – гнічені сливи, гуцульську овечу бриндзю з високогір’я та бринзу у ропі з Одещини, мелітопольські черешні й херсонські кавуни, а ще лісовий, степовий й квітковий мед, сушену рибу й поліський мацик. Вся розповідь побудована таким чином, аби говорити про нашу гастрономію як кулінарну спадщину але з акцентами на сьогоднішньому дні. Тому заміновані поля, зруйновані дрібні й середні підприємства, фермери, що лишились без худоби, худоба яка виживає без господарів, це наслідки дій росіян. Голі факти як вони є. 

 

 

Одночасно я спостерігаю за тим чи смакує гостям меню – найкращий доказ, це порожні тарілки. Продовжую розмову навколо українських продуктів, й тут також, найліпші слова про українських виробників це продукти які можна потримати й скуштувати. Наші друзі з Лавки Традицій від Сільпо зібрали нам пакунок від українських крафтовиків, які в час війни не тільки продовжують свою діяльність, а тримають якість. Сир, мед, трав’яні чаї, олії, шоколад, вуджене м’ясо, варення із зелених грецьких горіхів, варення з тертої троянди найкращий доказ моїх слів. 

 

 

Бокс з подарунками ми розігруємо серед гостей використовуючи одну з давніх традицій поширених і в Україні – «щасливого вареника». В один з вареників шеф закладає тісто, замість картоплі. Все просто, той кому попаде цей вареник, отримує подарунки з України. Але тарілки спорожніли і ніхто не знайшов «щасливого вареника», що говорить лише про те, що в руках шефа навіть вареники з «неправильною начинкою» – смакують. 

 

 

До речі про смак. Віталій Гуралевич готуючись до вечері значну частину продуктів підготував в Україні.

«В Україні на кухні ресторану «Кухня гір» в Буковелі ми спекли коржі для медовика та зробили цілу низку заготовок. Я також привіз квашену капусту й суцвіття бузини, в’ялену сливу, варення, соняшникову олію, білі сухі гриби ну й трохи різних соусів. Мені хотілось відтворити ті страви, що мають виразний і характерний український смак. Цього можна досягнути коли використовуєш ті продукти які є в нас в Україні, ті з якими я вже звик працювати і знаю як досягти найкращого результату. Кухня кожного ресторану, це як дім – погодьтесь, що коли ви вперше заходите до когось до дому, то ви розумієте, що у цьому домі є плита, стіл, стільці, ліжко, але ваші рухи у новому домі не такі впевнені. Так само й шефу, який береться до роботи на кухні іншого закладу, потрібен час для вивчення простору і розуміння, що є, а чого бракує саме для твоєї роботи. Тому якісь речі я підготував дома, щоб бути впевненому у тому, що кожна страва буде ідеальною як за смаком так і за виглядом» 

 

 

На завершення вечері, від їzhakultura ми розіграли три книжки «Україна. Їжа та історія» — українською, англійською та французькими мовами. 

Віталій Гуралевич спік коржики з маком – аби кожен гість отримав не тільки гастрономічний досвід під час вечері, відкрив для себе смаки та історію українських страв, але й також приніс часточку свого досвіду додому. 

Спільні вечері чи обіди, зближують людей, допомагають будувати ті невидимі містки людських взаємин. Тематичні вечері подібної концепції дозволяють увиразнювати, бачити Україну як державу з давньою історією, власними й оригінальними кулінарними традиціями, професійними й сильними людьми сьогодні. Країну, яка має всі умови для процвітання, але яка потребує підтримки аби перемогти зло, що має конкретну назву й географію – росію. 

 


 

Вечеря відбулась за підтримки готельної групи Machefert. Проєкт Українська Весна є ініціативою Українського інституту в партнерстві з Посольством України у Франції та відбувається за підтримки Благодійного фонду Dofa Fund та виконується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Переклад з української на французьку під час вечері здійснювали: Вікторія Пʼявка, Лариса Мамуня

 


 

Фото: Український Інститут, їzhakultura, Віталій Гуралевич