15 та 17 лютого у Парижі в рамках подій франко-українського культурного проєкту Українська Весна, яка об’єднала митців, критиків, поетів, письменників, кінорежисерів та багатьох інтелектуалів з Франції та України, аби розвивати культурну дипломатію України в Франції.

Одними з останніх в цій ітерації Української Весни стали вечори, що знайомлять з української кухнею. Такі заходи сприяють неформальному спілкуванню у дружній атмосфері розповідей про минуле й сьогодення українських кулінарних традицій. Як все було — розповідаємо у нашому матеріалі. 

/ 15 лютого

Пізні події, вечері й культурні заходи у Парижі, що розпочинаються після 19.00 це загально прийнята практика.

Тому о 19.00 в готелі Normandy Le Chantier, який знаходиться у самому центрі Парижу – Віталій Гуралевич бренд-шеф українського ресторану «Кухня Гір» готельного комплексу «Хвоя» завершує приготування вечері.

Ольга Сагайдак – представниця Українського інституту у Франції зустрічає вітальним словом гостей, які неквапливо збираються в залі, знайомляться між собою та спілкуються.

“ 

У меню всі страви з книжки «Україна. Їжа та історія» тут і давня українська страва – Варя й традиційний борщ з вушками, печене з чорносливом м’ясо та вареники з картоплею, а на солодке Медовик. 

Книжка «Україна. Їжа та історія» була створена у партнерстві з Українським інститутом у 2021 році, замислювалась як візитівка української кухні у світі, нині сповна виконує свою місію. 

Ось, що говорить співзасновник проєкту їzhakultura і видавництва їzhak, Артем Брайченко:

“ 

І поки Віталій Гуралевич допрацьовує страви, у залі збираються гості. Попереду гостей чекає розповідь про кулінарні традицій і смаки від мене, тобто Олени Брайченко засновниці проєкту їzhakultura та співавторки книжки «Україна. Їжа та історія», і приємні неочікувані сюрпризи, про які подбала наша команда спільно з нашими друзями та партнерами.

Розпочинаємо знайомство з хліба.

Український майстер ремісничого хлібу Ігор Лаврешин спік дві величезні хлібини в Україні, аби ми мали змогу пригостити парижан майстровим українським хлібом - паляниця та хліб спечений з чотирьох видів борошна вирощеного в різних куточках України.

“ 

Розмова про українську кухню сьогодні неможлива без історичних паралелей, розповіді про сьогодення. У цьому і є мета подібних подій, не просто розповісти історичні факти, але й показати, що через війну наша гастрономічна спадщина руйнується так само як і все інше. 

Повернімось до гостей, які відщипують невеликими шматочками хліб і куштують. За кілька хвилин, кошики зі скибками хлібу від Ігоря Лаврешена були вже порожні.

А на черзі перша страва від шефа – птисі з оселедцем, а далі салат з давньою історією – «Варя». Тим часом я продовжую свою розповідь торкаючись історії та значення для української гастрономічної традиції – борщу.

Ця тема дозволяє здійснити невелику мандрівку сезонами й регіонами України. Кулінарна мандрівка продовжується розповіддю про знакові унікальні продукти – гнічені сливи, гуцульську овечу бриндзю з високогір’я та бринзу у ропі з Одещини, мелітопольські черешні й херсонські кавуни, а ще лісовий, степовий й квітковий мед, сушену рибу й поліський мацик. Вся розповідь побудована таким чином, аби говорити про нашу гастрономію як кулінарну спадщину але з акцентами на сьогоднішньому дні. Тому заміновані поля, зруйновані дрібні й середні підприємства, фермери, що лишились без худоби, худоба яка виживає без господарів, це наслідки дій росіян. Голі факти як вони є. 

Одночасно я спостерігаю за тим чи смакує гостям меню – найкращий доказ, це порожні тарілки. Продовжую розмову навколо українських продуктів, й тут також, найліпші слова про українських виробників це продукти які можна потримати й скуштувати. Наші друзі з Лавки Традицій від Сільпо зібрали нам пакунок від українських крафтовиків, які в час війни не тільки продовжують свою діяльність, а тримають якість. Сир, мед, трав’яні чаї, олії, шоколад, вуджене м’ясо, варення із зелених грецьких горіхів, варення з тертої троянди найкращий доказ моїх слів. 

Бокс з подарунками ми розігруємо серед гостей використовуючи одну з давніх традицій поширених і в Україні – «щасливого вареника». В один з вареників шеф закладає тісто, замість картоплі. Все просто, той кому попаде цей вареник, отримує подарунки з України. Але тарілки спорожніли і ніхто не знайшов «щасливого вареника», що говорить лише про те, що в руках шефа навіть вареники з «неправильною начинкою» – смакують. 

До речі про смак. Віталій Гуралевич готуючись до вечері значну частину продуктів підготував в Україні.

“ 

На завершення вечері, від їzhakultura ми розіграли три книжки «Україна. Їжа та історія» — українською, англійською та французькими мовами. 

Віталій Гуралевич спік коржики з маком – аби кожен гість отримав не тільки гастрономічний досвід під час вечері, відкрив для себе смаки та історію українських страв, але й також приніс часточку свого досвіду додому. 

Спільні вечері чи обіди, зближують людей, допомагають будувати ті невидимі містки людських взаємин. Тематичні вечері подібної концепції дозволяють увиразнювати, бачити Україну як державу з давньою історією, власними й оригінальними кулінарними традиціями, професійними й сильними людьми сьогодні. Країну, яка має всі умови для процвітання, але яка потребує підтримки аби перемогти зло, що має конкретну назву й географію – росію. 

Вечеря відбулась за підтримки готельної групи Machefert. Проєкт Українська Весна є ініціативою Українського інституту в партнерстві з Посольством України у Франції та відбувається за підтримки Благодійного фонду Dofa Fund та виконується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Переклад з української на французьку під час вечері здійснювали: Вікторія Пʼявка, Лариса Мамуня

Фото: Український Інститут, їzhakultura, Віталій Гуралевич