Традиційна їжа та напої для кримських татар є не просто засобом втамовувати голод і спрагу. З плином поколінь, процеси їх приготування й подачі на стіл обросли власними ритуалами та символами. А отже, здобули додатковий культурний і соціальний сенс, який важко зрозуміти у відриві від нашого (кримськотатарського-авт.) погляду на життя та ставлення один до одного.

Ця невелика розповідь присвячена особливостям кримськотатарської кавової традиції, як важливому елементу нашого повсякдення. В ній ми спробуємо показати культуру вживання кави у трохи незвичному ракурсі. А саме, як своєрідну комунікаційну стратегію, що має важливі соціальні функції для нашого народу.

 

«Не буває двох однакових на смак філіжанок кави…»  

 

Цей вислів чудово зрозуміють ті, хто насолоджується кавою щодня. Присмак цього напою залежить від обставин, приводу, погоди чи вашого настрою. І для кожного з подібних випадків наш народ має власні звичаї, які запах і присмак кави допомагають згадувати з теплотою.

•     Для кожної кримськотатарської господині особливою на смак є «хошкельді к'авесі», або ж «привітальна кава». «Хошкельді к'авесі» - це кава, що створює настрій для теплої розмови та відпочинку, які проявляються через увагу до гостя. Розслабляє і налаштовує до спілкування. Як можна здогадатись з назви, вона подається під час візиту гостей, прийняття яких супроводжується душевною розмовою та звуком ритмічного перетирання кавових зернят ручним млинком «каве дегірмен». Сама розмова відбувається повільно і розмірено. Ввічливі господарі ведуть її так, щоб гість обов’язково пройшов коло важливих для нього тем, неодмінно зупинившись на здоров’ї рідних, домашніх новинах чи успіхах дітей. Поки відбувається цей маленький ритуал, на столі майже непомітно з’являються вже зварена кава, свіжі чібереки та солодощі. Кримські татари цінують сімейні зв’язки. Саме тому, в одному будинку у нас нерідко проживають одразу кілька поколінь, разом з бабусями, дідусями та онуками. У такому домі завжди багато дітей і гостей. А отже – і багато солодощів. Серед цих солодощів, до кави ідеально пасує пісочне печиво кхураб’є (хураб’є), що виготовляється з борошна, цукру і пряженого масла. Печуть його завжди багато, адже чим довше воно зберігається, тим кращий у нього смак. 

 

Кхураб’є

 

•     Інший присмак має «саба к’авесі» - ранкова кава в родинному колі. Вона дає можливість зібратись за одним столом. Створити комфортну атмосферу, у якій сім’я складає плани, ділиться ідеями та налаштовується на важливі справи протягом важкого дня. «Саба к’авесі» особливо цінна для нас тим, що родина має змогу проявити шану і підтримку один до одного, поговорити про здоров’я й самопочуття старшого покоління, розв'язувати важливі питання, що стосуються всіх нас.

     Можливість проявити повагу виражається також у «байрам к'авесі» - звичаю відвідувати рідних на великі релігійні свята Курбан і Ораза байрам. У ці дні, молодь приходить до старшого покоління з привітаннями та побажаннями здоров’я, а їх візити супроводжуються частуванням кавою та солодощами. «Байрам кавесі» вважається «кавою нашвидкуруч», адже за день потрібно провести до 30-и подібних відвідин. І нікого з родичів краще не обділяти увагою.

     Нові родинні взаємини допомагає налагодити так звана «кава від нареченої», або ж «келін к’авесі». Її заварює дівчина після весілля, коли приймає гостей у домі свого чоловіка. За звичаєм, у цей день до молодят прибувають родичі нареченої, яких частують кавою та солодощами. Через те, що батьки молодої не беруть участь у візиті, він стає менш офіційним, що дає змогу відпочити від весільної метушні, зблизити родичів між собою та чудово провести час.

     Подібний настрій супроводжує й «коз’айдин к’авесі» - «каву з приводу радісної звістки». Нею пригощають близьких для того, щоб поділитись хорошими новинами та сімейними успіхами. Такими, як народження дитини, важлива покупка, здобуття освіти, тощо. Ця кава є можливістю подякувати один одному за підтримку, розділити радість з близькими та проявити солідарність у громаді. 

Кожна з цих традицій є неймовірно важливою. А запах та присмак кави допомагають нам закарбувати в пам’яті ті спогади, що залишились після спілкування з рідними та близькими. Саме такі історії підтримують традиції та формують самобутню кримськотатарську кавову культуру вже не одне покоління.

 


 

Фото: Мирослава Павлик