Цього року Український інститут та їzhakultura започаткували проєкт, націлений на популяризування української кухні за кордоном. В наш час міжнародна дипломатія вже не обмежується офіційними заходами та протоколами, великого значення набувають культурні зв'язки, зокрема і представлення власної культури. Гастрономічна історія та практика є частиною культури кожної країни, що відображає аспекти національної ідентичності.

Олена Брайченко, фахівчиня у сфері гастрономічних досліджень та засновниця проєкту Ïzhakultura, так розповідає про цей спільний проєкт:

“Я щаслива, що цей проєкт реалізується за підтримки держави, адже їжа, гастрономічний образ країни, це не стільки про страви, як про презентацію культури. Тому підтримка і участь держави дозволяє у партнерстві з культурними ініціативами, якою є Ïzhakultura, системно представити кухню України. Щиро сподіваюсь, що це видання дозволить розкрити потенціал української кухні”.

Проєкт ставить собі за мету допомогти світові краще пізнати Україну через їжу та її історію. Видання буде доступне у електронному форматі англійською та українською мовами на початку наступного року, а  згодом з'являться друковані примірники.

Книга складатиметься з двох частин.

Перша – науково-популярна, в ній експерти-дослідники розповідатимуть про історію національної кухні України, особливості регіональної кулінарної традиції та дають розуміння кулінарії як частини нематеріальної культурної спадщини України.

Автори наукових текстів розповіли, чим для кожного з них є українська кухня та чим цікавою була робота над цим проектом.

Ігор Лильо, доктор історичних наук, доцент ЛНУ ім. Івана Франка, дослідник історії їжі, автор науково-популярного видання “Львівська кухня”, співзасновник недержавної організації Клуб Галицької Кухні:

“Українська кухня, наче моя власна родина – об'єднала за столом різні народи. Проте, є щось, що вирізняє її з-поміж інших. Те, що, власне, і робить її унікальною та цікавою. Вивчати цей смак та показувати іншим людям – велика приємність”.

Марина Гримич, докторка історичних наук, письменниця, культурна менеджерка:

“Проєкт видання з кулінарної дипломатії трапився у моєму житті, як “незапланована вагітність”, однак, як це часто буває, саме від такої вагітності народжуються діти-мазунчики. З цією книгою я “нянчилася” і “гралася” з великою любов’ю, і щоразу мене проймала гордість за те, який великий потенціал в української кулінарної дипломатії!”

У книзі пані Марина пропонує зазирнути у світ неписаних правил повсякденної і святкової культури застіль. Частина з них лишилась у минулому, а деякі й досі залишаються актуальними. Через антропологічну оптику авторка дозволяє побачити внутрішній світ людини у моменти, коли ми чекаємо на гостей або одержуємо запрошення на бенкет.

Віталій Резніченко, кандидат історичних наук, займається вивченням питань культурної дипломатії, автор підручників та посібників, присвячених дипломатичному й діловому протоколу та етикету:

“Українська кухня є новочасною. На мою думку, вона не зводиться лише до добірки страв, конкретних рецептур, а також охоплює і відображає такі аспекти нашого життя як цінності, взаємодію з навколишнім світом, природою. Тому розповідаючи про українську кухню, розкриваючи її потенціал у сфері кулінарної дипломатії, ми маємо не лише гідно презентувати нашу країну назовні, але й краще пізнати нас, тут і зараз”.

Друга ж частина книги буде практична. До неї увійдуть рецепти популярних українських страв з порадами та рекомендаціями від кухарів-професіоналів.

За процесом створення презентаційного видання про українську кулінарну дипломатію можна стежити на сайті Українського інституту та порталі їzhakultura.

Фото надані героями матеріалу