Рецептам не завжди можна вірити. І зовсім не через те, що їх автори часто плутають одиниці виміру, неправильно вказують час приготування та кількість інгредієнтів, або самі ніколи не готували страву, яку описують. Іноді творців рецептів зовсім не хвилює те, що читачі не зможуть за ними готувати, а тим паче – їсти. Особливо якщо їх автори – митці, а страви – зумисне фантастичні.

Такі рецепти не можна назвати кулінарними. Вони створені заради чого завгодно, але не їжі. Рецепти стають для авторів приводом пожартувати над читачем, погратися з текстом та смислами, втілити ідеї культурного експерименту чи просто виявити свою ексцентричну натуру. 

!	#KILOGRAM – рубрика про гастрономічні образи в літературі, мистецтві та повсякденній культурі.

Рецепти-небилиці

«Нісенітна ботаніка» (1971-77) Едварда Ліра 

Відомий англійський автор абсурдних лімериків Едвард Лір у 1870 році опублікував  свої кулінарні небилиці під заголовком Три рецепти для домашнього куховарства професора Бреха. Рецепти письменник будував не за гастрономічними правилами, а за принципами мовної гри. Дослідники творчості Ліра кажуть, що йому йшлося радше про приготування нових слів, ніж страв. 

Так перший з рецептів описує приготування Амблонгусового пирога (Amblongus Pie), назва якого – поєднання частинки слова ambage (неоднозначний) та латинського longus (довгий). Хто чи що таке амблонгуси невідомо, проте для пирога їх беруть свіжі, варять 8 годин, приправляють, тримають у сковороді на підлозі в сусідній кімнаті, а потім чимдуж трясуть, доки ті не набудуть блідо-червонястого кольору. Готову страву Лір радить чимдуж викинути у вікно. А от щоб приготувати Райські пиріжечки (Gosky Patties), треба бити мітелочкою прив’язану до стовпа свиню та чекати, доки висохне каша із вершків, чеддеру, паперу та шпильок. Рецепт Крумбоблійських котлет (Crumbobblious Cutlets) подаємо повністю – раптом наважитеся приготувати:

“

«Дістаньте кілька довгих шматочків яловичини і, порізавши їх на якнайменші шматочки, посічіть на ще дрібніші, і так вісім чи дев’ять разів. Коли все отак дрібненько посікли, зметіть той фарш новою одежною щіткою і тоді мішайте швидко й вигадливо ложечкою для солі чи суповою ложкою. Покладіть усе в каструлю і винесіть десь на сонце, – скажімо, на дах будинку, якщо там немає горобців чи інших птахів, – хай воно там постоїть з тиждень. Потім додайте трохи лаванди, трохи мигдалевої олії та кілька кісточок з оселедця, залийте все 4 галонами (18 л – С.Б.) очищеної крумбоблійської підливи, і страва готова. Поріжте як звичайні котлети і подавайте в чистій скатертині чи серветці». Едвард Лір. Небилиці – Веселка, 1989

Сюрреалістична кулінарія

Піаноктейль. Кадр з фільму «Піна днів» (2013) Мішеля Гондрі 

У своєму романі Шумовиння днів (1947) французький письменник Борис Віан оповів ліричну історію кохання, створив пародію на Сартра, додав сюрреалізму в буденні справи та описав принцип роботи піаноктейлю. Це схожий на піаніно  музичний інструмент, в якому кожній клавіші відповідає котрийсь із алкогольних напоїв чи сиропів, а натискаючи педалі можна додавати збите яйце чи кубик льоду. Щоб приготувати на ньому коктейль, треба зіграти мелодію: тривалість звуків визначатиме дози інгредієнтів у готовому напої. 

У домі головного героя роману Колена вугрів виловлюють прямо з крану холодної води, а потім готують з них паштет за рецептом Жуля Гуффе. Дотримуючись традицій славетного французького кулінара, кухар Колена Ніколя готує Тропічного ковбасона в мускатному портвейні. Проте цей рецепт ви навряд чи знайдете у котрійсь із існуючих кулінарних книг:

“

«Візьміть ковбасона та оббілуйте, і нехай він кричить донесхочу. Шкуру збережіть. Нашпигуйте ковбасона шматочками омарових ніжок, нашвидку засмажених у розтопленому маслі. Викладіть усе на кригу в невеличкому чавуні. Поставте на вогонь, а тим часом наріжте кружальцями солодке теляче м’ясо, зварене на повільному вогні. Коли ковбасон зашкварчить, притьмом заберіть його з плити й залийте хорошим портвейном. Помішайте страву платиновим шпателем. Змастіть формочку і заберіть її, щоб вона не іржавіла. Перед тим як накривати на стіл, приготуйте підливу з пакетика оксиду літія і склянки свіжого молока. Оздобте страву кружальцями солодкого м’яса, подавайте на стіл і чимдуж утікайте». Борис Віан. Шумовиння днів – Фоліо, 1998

Гастрономічні провокації

Ілюстрація Ярослава Шварцштейна до книги «Кінський суп» (2007)

Їжа – один з провідних мотивів творчості російського письменника Володимира Сорокіна. Чого варті самі лише назви його текстів: Блакитне сало, Кінський суп, Жерти!, Цукрова неділя. Усе, що стосується  харчування, автор описує максимально фізіологічно, подекуди іронізує над обивательським смаками (кулінарними та літературними) та наслідує Рабле з його гастрономічними гротесками. Говорячи кулінарною мовою, тексти Сорокіна – це салат з літературних цитат, інколи – холодець, в якому ясно видно свиняче рило, а іноді – тонко посмажений млинець із начинкою-сюрпризом. 

Найбільше Сорокіну дісталося від хейтерів за його канібальську новелу Настя, опубліковану 2001 року в збірці Бенкет. До цієї книги також увійшов однойменний текст, визначити жанр якого складно: це збірка абсурдних рецептів, обрамлена стилізованим під японську трапезу епізодом. Подані рецепти описують популярні страви, щоправда з несподіваними зовсім неїстівними інгредієнтами: Салат з новорічних фотографій, Рулет з шерстяної ковдри, Суп з шахів, Сідло велосипеда під шубою (звісно ж, хутряною) та Шнурки a la carbonara. Для тих, хто не знає, що роботи зі своїм дипломом про вищу освіту, пропонуємо приготувати його в кисло-солодкому соусі за рецептом Володимира Сорокіна:

“

«14 дипломів про вищу освіту, 3 яйця, 100 г рисового борошна, 50 г рослинної олії. Соус: 60 г рослинної олії., 3 столові ложки дрібно нарізаних пікулів, 2 столових ложки дрібно посіченого імбиру, чайна ложка оцту, столова ложка цукру, столова ложка томатної пасти, 3 столових ложки рисового крохмалю, столова ложка коньяку. Дипломи нарізати невеликими квадратними шматочками. Яйця збити, вмочити в них шматочки, потім обваляти в борошні. Обсмажити шматочки в олії протягом 5 хвилин, додати кисло-солодкий соус і тушкувати ще 2 хвилини. Приготування соусу: Рослинну олію розігріти, пікулі та імбир обсмажити протягом 5 хвилин. Крохмаль змішати з цукром, оцтом, томатною пастою, додати коньяку і добре перемішати. Додати 200 г води, вилити масу на овочі і варити до загустіння соусу. Страву подавати в глибокій порцеляновій посудині». Владимир Сорокин. Пир – АСТ, 2009

Революція смаку

Ілюстрація до «Маніфесту футуристичної кухні» (1930)

У 1930 році Філіппо Томмазо Марінетті опублікував Маніфест футуристичної кухні – програму повного оновлення гастрономічних практик. Він закликав італійців відмовитися від макаронів – абсурдної гастрономічної релігії, відкинути традиційні смакові поєднання, готувати страви-пластичні комплекси, що пробуджують фантазію, та посилювати смак страви за допомогою поезії та музики. Нові принципи, на думку Марінетті, відповідають потребам сучасної людини, життя якої стає дедалі стрімкішим. 

Споживання їжі автор маніфесту разом з однодумцями-футуристами осмислювали як дійство, що максимально активізує сенсорний апарат людини: під час Тактильної трапези, розробленої Марінетті, гості мають у темряві обмацувати салат на тарілці, крутячи однією рукою музикальну шкатулку, та їсти овочі одразу ротом, опускаючи в миску лице, яке офіціанти періодично збризкують лавандовим одеколоном. Футуристи підходили до приготування страв як до створення живопису чи скульптури, а свої рецепти називали формулами. Навряд чи їх можна назвати абсурдними, проте далеко не на кожній кухні знайдеться місце таким сміливим експериментам з їжею. Ось формула страви Курча-фіат з виданої 1932 року в Мілані Кулінарної книги футуриста:

“

«Взяти велике курча і приготувати в два етапи: спочатку відварити, потім обсмажити. У спинці курчати зробити заглиблення та заповнити його кульками з м'якої сталі, що символізують кулькові підшипники. До задньої частини курчати пришити сирий гребінець, розрізаний на три частини. Поставити приготоване у такий спосіб пластичне курча в духовку хвилин на десять. Коли воно просякне запахом сталі, подати на стіл, попередньо прикрасивши збитими вершками». Fillippo Tommaso Marinetti. Futurist Cookbook – Penguin Modern Classics, 2014

Рецепт без страви

Обкладинка книги рецептів Анрі Тулуз-Лотрека «The Art of Cuisine» (1995)

Наостанок – найбільш абсурдний рецепт, яким закінчує свою кулінарну книгу відомий французький художник та не менш відомий кулінар Анрі Тулуз-Лотрек. Цьому рецепту передують Коники, смажені способом Іоана Хрестителя та Святий на грилі (автор пропонує викласти святого на вугілля і смажити рівномірно з обох боків, а позаяк це справжній святий, то він сам казатиме, коли його треба перевертати). А от, власне, й сам завершальний рецепт:

“

«Старовинний рецепт: Овіяний таємницями. Його ніколи не вдасться пізнати. Бог відкрив це знання тільки своєму Пророку, який не обмовився про нього ні словом. Таким чином, цей рецепт залишатиметься невідомим для всіх інших людей». The Art of Cuisine. Henri de Toulouse-Lautrec, Maurice Joyant – Henry Holt, 1995

Фото та ілюстрації: 
- Титул - Ілля Угнівенко
- Nonsense Songs, Stories, Botany, and Alphabets. By Edward Lear. Boston: Robert Bros. 1894. The Project Gutenberg
- L'Écume des jours, Michel Gondry. Studio Canal, 2013. 
- Vladimir Sorokin, Yaroslav Schwarzstein, Pferdesuppe. CICONIA CICONIA.
- Menù futurista di Fortunato Depero e Manifesto della Taverna Futurista del Santopalato via Eat Art
- Henri de Toulouse-Lautrec - Reine de Joie, 1892. Internet Archive Book Images via Wikimedia Commons