Олена Брайченко засновниця нашого проєкту була однією з журі проєкту «Фудбудуємо майбутнє» від спільної ініціативи «Лавки Традицій» і Mastercard, за результатами якого 19 українських крафтових виробників отримали підтримку.

Читайте про проєкт та купуйте у дрібних українських виробників, тим ви підтримуєте економіку та локальних виробників.

 

Ще у вересні «Лавка Традицій» разом з Mastercard запустили проєкт підтримки для активних і незламних українських гастропідприємців «Фудбудуємо майбутнє». За два місяці проєкту організатори зібрали й передивились близько сотні відеорозповідей від учасників з різних куточків країни. У них підприємці розповідали як створюють готові страви у реторт-пакетах для ЗСУ, тримають домашній цех з ферментації, власну ферму-сироварню, міні-пекарню тощо. Загалом у проєкті взяли участь як новачки, так і досвідчені виробники їжі. І кожен – з унікальним, чесним та смачним продуктом, виготовленим в Україні та для українців. 

 

Виробників, котрі отримали грантову або менторську допомогу, обирали за рішенням журі, а також народного голосування. У результаті:

• 5 фудпідприємців отримали фінансову допомогу у розмірі 50 000 грн (сукупний грантовий фонд становив 250 000 грн). Це виробники:

Олена Бойченко – виготовляє крафтовий сир Boychenko cheese з цільного козиного та коров'ячого молока. 

Валентин Коншен – створює веганські консерви The Loopci, які разом зі своєю командою передає воїнам ЗСУ. 

Крістіна Кіслих – є власницею кондитерської Space Invaders Fudge, яка виготовляє авторський варіант класичного фаджу. 

Світлана Чуб – вирощує рослини та створює ефірні олії та трав'яні чаї RICHKA

Каріна Муль – тримає сімейну пасіку Sweet Life та створює воскові свічки. 

• 14 фудпідприємців, які отримали індивідуальні менторські сесії від професіоналів зі сфери маркетингу, ритейлу та інших напрямків: Анна Воронова, Олена Заїка, Станіслава Бабич, Віта Наконечна, Василь Корнет, Сергій Данчишин, Оксана Труш, Олена Дубина, Віра Ковальова, Ганна Дондик, Євгенія Молчанова, Олена Кіріченко, Яна Душна та Світлана Бегей.

• також усі фудпідприємці, що залишили заявку для участі у проєкті, отримали безкоштовний доступ до курсу прикладних лекцій «Фудпросвіта».

 

Підсумки проєкту підбиває Марина Булацька, керівниця «Лавки Традицій»

Проєкту «Лавка Традицій» – 12 років, ми були першим проєктом в українському ритейлі, який організував успішну співпрацю з маленькими господарствами. У 2017 році ми пішли далі й трансформували «Лавку» у проєкт підтримки та розвитку фудпідприємців. Ми зрозуміли, що в Україні маленьких локальних виробників стає все більше, і їх потрібно об’єднувати, розвивати та активно знайомити з покупцями й один з одним. 

 

* 
Лавка Традицій – проєкт підтримки та розвитку малих українських виробників, продукцію від яких можна придбати в супермаркетах «Сільпо» та делікатес-маркетах Le Silpo 

 

Так з «полиці Сільпо» ми перетворилися на проєкт, що організовує гастрофестивалі, освітні проєкти для фудпідприємців, мандрівки на ферми — загалом, різнопрофільні формати, які допомагають розвивати гастрокультуру в Україні й підтримувати крафтярів. 

Працюючи з сімейними або ж просто маленькими гастробізнесами, ми з командою бачимо й розуміємо виклики, які вони зараз переживають. Чого варті події останніх місяців – відключення електроенергії, відсутність водопостачання, а іноді й зв'язку, що збільшує кількість викликів для фермерів.

І хоч пандемія навчила нас швидко пристосовуватись до змін і нової реальності, війна є важчим досвідом виживання у всіх сенсах цього слова. Тому разом з Mastercard ми запустили проєкт «Фудбудуємо майбутнє», щоб допомогти й підтримати в скрутний час тих, кому це справді необхідно. Окрім фінансової допомоги та менторських консультацій, усім учасникам проєкту ми відкриваємо доступ до «Фудпросвіти», де зібрали профільні лекції про фінансову грамотність, логістику, юридичний супровід компанії, маркетинг тощо. Бо дуже хочемо, щоб маленькі бізнеси не лише виживали, а й продовжували працювати, розвиватися й робити те, що вміють найкраще – смачну, якісну та чесну їжу.

Скажу, що я була надзвичайно щаслива такій кількості заявок, їх було 96. Учасники були дуже різні, з різними продуктами та підготовленими анкетами, різними були й причини, через які учасники брали участь у конкурсі.  Ключові спостереження - нам всім необхідно вчитись коротко і зрозуміло презентувати свій продукт, послуги.  Хоч я й розумію, що це може звучати дещо беземоційно, якось по-капіталістичному, але вміння чітко й коротко розповісти про себе, свою справу, вважаю просто необхідною умовою сьогоднішнього дня.  Зрозуміло, що повномасштабне  вторгнення сильно позначилось на категоріях і продуктах. Близько 10 заявок було від виробників сухих супів, які починались на волонтерських засадах для потреб ЗСУ.  На жаль, мало проєктів які виробляють чи планують виробляти продукти на рослинній основі. Але загалом, було надзвичайно важко вибрати переможців, тому що всі учасники - справжні пасіонарії, вони живуть своєю справою, вкладають душу у свій продукт. Приємно вразило те, що виробники початківці прагнуть до переосмислення наших локальних автентичних рецептур і готові розвивати культуру споживання локального продукту.

 

Олена Брайченко, співзасновниця їzhakultura - проєкту про гастрономічну культуру України ділиться наступними спостереженнями

Оцінювати проєкти відповідально і складно, я це знаю ще з досвіду коли працювала експерткою в Українському культурному фонді. А що говорити про оцінювання сьогодні, коли хочеться підтримати всі проєкти, всіх виробників які не лише утримують своє виробництво, фермери, але й знайшли час для подачі на конкурс. Всі заявники дуже й дуже різні, хтось лише починає свою справу, а хтось вимушений рятувати успішний бізнес який розсипається через війну.  Я безумовно вірю у силу дрібних виробників, сімейних пекарень чи сироварів, невеликих підприємств які готові створювати продукти, інвестувати у розробку товарів за які  не готові братися  великі підприємства. Але саме ці ініціативні й наполегливі підприємці найчастіше готові ризикувати, навчати споживачів куштувати щось нове чи перевідкривати давні кулінарні традиції.  Не буду говорити про економічні переваги країн у яких працює багато дрібних приватних підприємств, а скажу за внесок таких виробників, фермерів у розвиток гастрономічної культури. Вуджені за старовинною технологією окісти, гуцульська овеча бриндзя,  гнічені сливи, варення й буряковий квас, сублімовані борщі, квашені яблука чи сушені груші, качана каша й трав'яні чаї з різних куточків України - це ті унікальні, властиві нашій кухні продукти, що роблять нашу сучасну гастрономію багатою на смаки та різною. Й тому мені хочеться аби таких виробників ставало більше і вони були успішними.