Літератори початку ХХ століття експериментували зі словами, розкривали виражальний потенціал мови й розширювали горизонт поетичних тем. Гастрономічні образи – одне з найбільш цікавих їхніх відкриттів. 

Український авангардний поет Ґео Коляда у тексті «Афоризми й образи, які дозволено вжити поетам» з-поміж інших називає такі: цитринове небо; коровячі кізяки – келихи з медом; пий какао з молоком і заїдай цибульою. Нік Бажан порівнює весну з сиром брі, Едвард Стріха почуває себе бульйонно, Ґео Шкурупій бачить малинову юшку безглуздих усмішок, Михайль Семенко поетизує кав’ярні, а Юрій Палійчук та Олекса Корж виступають проти зеленого змія – абсенту. 

Відтак у поезію проникають смакові метафори і харчові ситуації, а їжа іноді навіть стає смисловим ядром тексту. Нижче – найцікавіші на наш погляд гастро-літературні шукання авангардистів.

Олекса Влизько (1908–1934)

ПІДХІД ДО БАНАНА ДИЯЛЕКТИЧНО

Зайшов у крамницю, – купив банан,-
банан у рот, – язик холоне,
виходить, банан – ворожа шпана,
бо він  – банан – з британських колоній.
Як бачите, – з’їв собаку ідеології,– 
мене не здеклясуєш банановою облогою!
Адже й не таке нападало на нас: –
Звідси марксівські заскоки і крахи: – 
Спочатку купиш банан, ананас,
а потім френча і карги:
Пиши, що пропав, – захопився екзотикою,
виплачуєш англійським модам відсотки.
Вийдеш на вулицю, – преш фанфарон, –
куди не зирни – британське тавро.
Ботинки – британські, краватка – англійська:
Дайош Европу! – Долой Архангельськ!
Готовий ідейних висівок куль, –
без трьох хвилин культурний Джон-Буль!
Вумний, аж світишся! – Ери знак.
Говориш фарбисто заради палітри:
– Европа! – Комплекс! – Многоетажних! – Ознак!
(прогноз огулом і з великої літери).
А там через тиждень читаєш «Таймс», –
знаєш, що – яма, а що – Ямайка,
ол райт, вери вел, гуд бай, годдамс,
гульк, – і зробився з Михайла Майком…
Стоп! Покажчик надхнення закляк…
Чого ж не відчуєш і не перевариш! – 
З мухи слона не оформищ ніяк,
Масію – з банана …виходить, товариші!
Можливо, що тут синоним, чиж:
Банан ідеологічно коштує недорого:
Іншим завільно, – їси й мовчиш,
для мене ж банан – клясовий ворог.

Олександр Корж (1903–1984)

ФУТУРИСТИ В АТАКУ НА ЗЕЛЕНОГО ЗМІЯ

Змію
Зеленому квит!
Доки
людей він жертиме?
Ми не тільки генію 
раєм не пить,
але і простому смертному.
Товаришу,
зелені питва залиш!
А то ненароком
Торкнеться твого горла бритва
або ніж – 
Кохання мучить, чи що?
Зумій
заперти горло ключем,
щоб
не підступив 
зелений змій!
Не лише в пивній
Можна втопити горе.
Дивись на життя
певніш,
будь далекозорим!
Кажеш:
плювать на 
мораль таку!
пив Єсенін і я
– гік…
Але 
висіть на гачку – 
Не є заздро 
в наш вік.
Змію
зеленому квит!
Доки 
людей він жертиме?!
Ми не тільки 
генію 
раєм не пить,
Але 
і простому смертному.

Михайль Семенко (1892–1937)

БІЛІ СТОЛИКИ

Панно. Я у вас прошу пляшку пива.
У мене пересохло в горлі
Будь ласка, не дивіться на мене так пестливо –
в мене щось умерло.

Столики білі. Білі столики білі.
Панно, ви взагалі уходьте.
Мчуть повз вікна – чуть – автомобілі.
У мене гірко в роті.

Володимир Гаврилюк (1904–2000)

ПЕЙЗАЖ

Ці хати, мов пляшки з розкоркованим 
соняшним пивом.
Скрізь воно по безкраїх полях 
у розливах зелених 
шумить.
І сердець кришталеві склянки
наливає по вінця
п’янливо,
і збирає в очах
теплі бризки п’янкої, дзвінкої
шуми.

Навантажений сонцем 
день, наче мідяний поїзд, 
площиною похилою 
в далеч продуднів. 
А зокола збіжжя 
і дороги прямі поміж нив, 
і вітрів свист врочистий 
над літа різьбою.

Василь Хмелюк (1903–1986)

КУПУЙТЕ ОВОЧІ 

Купуйте овочі 
рано і вдень
вечером.
Купуйте грушки
І салат
В кождій крамниці
праворуч карлового мосту.
Там є 
жовті огнисті виварені 
грушки і салат.

Розложіть на столі ріки.
Підіпріть руками мости
І чекайте на овочі.
Коли збереться юрба 
горлястих людей  
(а там будуть мущини висохлі і засалені
там стануть жінки з грудьми
через плечі
прийдуть і теренькатимуть молоді пролєтарки
як гармоніки)
ви візьміть
найбільшу соковиту грушку
в зуби і
загарчіть:
У нас в містах комедіянти!!!

Коло вас виростуть ліси коней на пісках
Коло вас заскачуть недосушені макарони
Коло вас блиснуть лускою ходулі
і зарегочуться сантіметри.
З висот загавкають птахи як риби.
Спустяться на телєґрафні дроти журавлі.
Кондуктори заспівають білєтами.
Заполошаться трамваї як блохи
А ви станете на чорній ґітарі як шомпол
заплещете пальцями дрібно
розплинетесь в жовті соки очима
і крикнете:
Я трублю зеленою грушкою!

Олекса  Слісаренко (1891–1937)

МІСЯЧНІ КОВБАСИ

Місяця набряклий живіт
Проткну електричними вилами.
Кендюхи змотаю на мотовило,
Старанно вимию кишки
Од поетичної начинки
(Щоб не смерділо…)
Наб’ю горохом ковбаси
І дам всім покуштувати…
Споживай і ти, Вкраїно-мати!
Це тобі не сонячні клярнети,
А місячні ковбаси – 
– П А Т Е Н Т !!!
 

Цитати за Українська авангардна поезія (1910-1930-ті роки): антологія (упор. О. Коцарев, Ю. Стахівська) – Київ, Смолоскип, 2014 – 816 с.

Ілюстрація: Алевтина Кахідзе / з колекції їzhakultura