Фуд-стайлінг та попит на фуд-фотографію на німецькому видавничому ринку

22–26 травня у Києві відбувалась знакова культурна подія – Книжковий Арсенал. Фестиваль вже дев’ятий рік поспіль проходить у Мистецькому Арсеналі, і за цей час встиг завоювати любов видавців та читачів. Щороку організатори обирають фокус-тему та формують дискусійні майданчики. Цього разу проєкт їzhakultura спільно з партнерами  спецпрограму У своїй тарілці: off-air – серію розмов про спільне та відмінне в кулінарних традиціях українців та їхніх сусідів. Спеціально для наших читачів ми трансформували живі обговорення у статті, які будуть поступово з’являтися на сайті їzhakultura. 

Перша розмова стосувалася гастрономічної дифузії між українською та польською кухнями. Читайте: Близькі та далекі історії україно-польських гастрономічних взаємин

Під час другої зустрічі учасники говорили про минуле та сучасність чеської кухні, а також її розвиток в Україні. Читайте: Українська чеська кухня: минуле та сьогодення

Третій день був присвячений французькій гастрономії та її популярності в козацьку добу та сьогодні. Читайте: Французька кулінарна традиція в Україні: історія та сьогодення

На четвертій бесіді Олена Брайченко дізнавалася про способи поєднати мистецтво та їжу від експертів з гастрономічної фотографії та стайлінгу, котрі приїхали на запрошення Goethe-Institut в Україні. Про сучасні тенденції у світі фуд-фотографії розповіли берлінський кухар Макс Фабер та британська фотографиня Нікі Волш, які два роки тому разом почали фотографувати їжу в стилі Баугауз. 

Макс Фабер – був кухарем у провідних ресторанах світу, де засвоїв безліч стилів та методик приготування їжі. Наразі працює для видавничих проєктів. Книги з його роботами регулярно потрапляють до рейтингів найкрасивіших книг Німеччини. Активно працює з технікою сканографії їжі. 

Нікі Волш – британська фотографиня, спеціалізуєтья на фуд-фотографії. Нині працює в Берліні.

Nicky&Max – колаборація митців, з якої народився незвичайний проєкт Bauhaus Food. В ньому для стайлінгу їжі використано принцип школи дизайну та мистецтва Баугауз.

Олена Брайченко – дослідниця гастрономічної культури, засновниця проєкту їzhakultura та авторка спецпрограми «У своїй тарілці: off-air».

Розкажіть про ваш спільний проєкт та як Баугауз визначив стилістику фуд-фотографії?

Нікі: Цей креативний проєкт з'явився для того, щоб знайти нові рішення і показати, що їжа може виглядати інакше. Я маю дуже великий інтерес до естетики баугауза, тому мені стало цікаво інтегрувати ці дві речі в один проєкт.

Макс: Головною ідею було об’єднати їжу та мистецтво фотографії. Насамперед це стосується графічного зображення. Ми розробляли спеціальні рецепти, а також використовували різні кольори й форми, які відповідають стилю Баугауз – для нас важливо було привнести цю естетику в рекламу їжі. 

Робота Макса Фабера та Нікі Волш з проекту Баугауз 

Чи потрібно фуд-стилісту чи фуд-фотографу цікавитися історією мистецтва?

Нікі: У мене є ступінь Магістра фотографії. Я закінчила Брайтонський університет, тож маю хорошу наукову базу. В роботі я завжди враховую такі речі, як колір, комбінаторика, тренди, стилі тощо.

Макс: Приготування їжі – це саме по собі мистецтво. Гадаю, кулінарію варто розглядати як окремий мистецький напрямок.

Чи могли б ви поділилися секретом роботи зі сканографією їжі?

!

Сканографія – процес отримання зображення завдяки кольоровому скануванню об’єкта. Особливістю сканографії є те, що фотограф створює обернену композицію та фотографує знизу.

 

Макс: Для того, щоб пояснити весь процес, варто показати книжку. Це незвичний спосіб представити страви – лимонад або сендвіч – з нового боку. Такі особливі фотографії оприлюднили різні німецькі журнали. Коли ми представляємо їжу з естетичного ракурсу, то це радше стосується мистецтва, [ніж фотографії].

Фрагмент зображення з книги Klapp-Stullen Макса Фабера, отриманого способом сканографії 

Які зараз тренди у фуд-фотографії?

Макс: Я спостерігаю, що в Німеччині всі намагаються зробити фотографії їжі [у книзі] більш невимушеними, створити враження, що читач власноруч може відтворити побачене.

Нікі: Коли ми з Максом починали працювати разом, то надихалися тоді ще непопулярним скандинавським стилем. Характерною його рисою була – старовинність, [яка досягалася завдяки] випаленим кольорам. Багато фотографів згодом почали використовувати цей стиль зображення, тож ми вирішили додати яскравих кольорів тла й теплого освітлення.

У Німеччині професія фуд-стиліста або фуд-фотографа відокремлена від професії звичайного фотографа?

Макс: Німеччина має дуже великий ринок фуд-фотографії. По-перше, тут дуже популярні книги з рецептами, їх видається дуже багато. По-друге, професійні фуд-фотографія та стайлінг потрібні для різних рекламних цілей. Як і по всій Європі, у нас багато фуд-фотографів, і на ринку їм всім вистачає місця, адже кількість журналів та видавництв, котрі публікують нові кулінарні книги з рецептами, щороку зростає.

Проте саме ваші книги часто потрапляють у шорт-лист конкурсу Найкрасивіша книги Німеччини. Як вам це вдається?

Макс: Просто ми дуже любимо свою справу та намагаємося вкласти в неї усю душу та креативність.

Нікі: Насправді, нам дуже пощастило, адже нас почали запрошувати на різні проєкти, бо ми робимо їх справді цікавими. Баугауз – це найкращий приклад нашої роботи, і саме цей стиль допоміг нам вирізнятися з-поміж інших. 

В Україні кулінарна книга вперше за чотири роки увійшла до списку фіналістів конкурсу книжкового дизайну. Як часто кулінарні книги потрапляють до конкурсів дизайну в Німеччині? 

Нікі: Це трапляється все частіше. Книги про фуд-фотографію все більше інтегруються у сферу видань про мистецтво. Важливо, що люди купують ці книги, надихаються ними. Це хороший інструмент для додаткової мотивації приготувати чи сфотографувати щось, або просто подумати.

Макс: Дослідження показають, що 60% людей купують кулінарні книги виключно заради фотографій та дизайну. Люди готують декілька рецептів з них, але їм більше подобається переглядати фотографії і отримувати естетичне задоволення.

Дуже багато українців готують, проте мистецьких фуд-книг у нас практично немає. У Європі не так багато домашніх кухарів, але кулінарні відділи у книгарнях рясніють арт-виданнями. Чи можете пояснити причину цієї закономірності?

Нікі: Попит на це в Україні з'явиться пізніше. Має пройти певний час, коли люди наситяться книжками для готування, і потім схочуть купувати книги заради краси.

 


 

Текст: Майя Галас, Олена Брайченко

Фото: Goethe-Institut в Україні, Нікі Волш, їzhakultura